Замками України та не тільки 2016 - Strix - ЩОДЕННИКИ - UA MOTO (Україна, Мотоцикли, Байкери, Ukraine, Motorcycles, Bikers)

укр eng рус
форуми | щоденники | YouTube | спільноти | архіви | пошук | uaмото | ПДР | FAQ | контакт | реклама | крамниці | хто є хто | 2018
ПОШУК МОТО | 27.12
Ім'я: Пароль: Забули пароль ? +РЕЄСТРАЦІЯ [?]
Увага! Вхід по незахищеному з'єднанню. Щоб захистити передачу даних клікніть тут »



Зображення відсутнє
Щоденники«««»»»
««Щоденник Strix'a»»

Автор: Strix 09/02/2018 00:50 rss


в livejournal в facebook

Замками України та не тільки 2016

Переглядів: 221 • Останній перегляд: 21/02/2018 12:30

Замками Україна та не тільки. Або розповідь про те, як добре подорожувати на маленькому мотоциклі, добре - але дорого

День 1й Запоріжжя - Дніпро
Ну ось і настав день виїзду. Не віриться що цей день саме сьогодні. Останні три дні намагалися запакувати речі в кофри, ніби вийшло засунути все що розраховували взяти з собою.
Виїхати планували раніше, раніше вийшло як завжди після обіду. Запоріжжя проводжало нас дощем а ми їхали. Куди приїдемо і що з цього вийде ще не знали. Перша ночівля у нас за планом в Дніпрі після Авто кросу який у той день там проходив. Там і заночували, прямо на трасі, тиша, спокій і дощ на голову не капає. Майже як в готелі.




Дніпро – Пантаївка


Планували заночувати на затопленому кар'єрі в Пантаївці. Спустилися на один горизонт вниз та вирішили не ризикувати в другий же день і не спускатися далі по сирому грунту, з перспективою не виїхати в разі дощу з від ти вранці.
Пантаївка - Центр України - Букський каньйон.
Поставили намет на каньйоні.
Один з наших охоронців який ховався від нічного дощу під чохлом мотоцикла, і відганявший усіх хто наближався до намету ближче ніж на 5м. і отримавший вранці зароблену порцію гречаної каші.


Буки – Умань


Спочатку планували їхати до Вінниці без зупинки, але оскільки нікуди не поспішаємо, та й не завадило б просушити речі після ранкового дощу, заїжджаємо в Умань на ночівлю. За 200 грн. зняли 2-х кімнатну квартиру в гуртожитку на території студ містечка в 5 хв. пішки від Софіївського парку. Розклавши речі, туди і вирушили. До речі вхід в парк після 18 годин - безкоштовний і туристів в цей час трохи менше. У парку краса.
Умань - Вінниця
Що можна подивитися в Вінниці, перше що приходить на розум «співаючі фонтани». Поїхали на набережну, зайняли спеціально відведені місця, сидимо в передчутті вистави. Ну що я можу сказати за 500 км. тільки заради фонтанів до Вінниці я б не порадив їхати.


Зігріваємося чаєм


Вінниця - Летичів - Меджібош - Старокостянтинів
Пройдено майже 700 км. і ми добралися до першого замку, в нашій подорожі (а точніше до залишившийся від Летичівського замку вежі).


Дорогу від Кам'янського до Олександрії і дорогою назвати не можна. За Олександрією ситуація тільки погіршується. Зітріть Кропивницьку область з ваших карт і навігаторів, позначте її як ліс або болото. Як завгодно але тільки не територію по якій можна пересуватися на власному транспорті. Часом це просто небезпечно для життя з огляду на те що трапляються просто гігантських розмірів ями.


«Коротка дорога» від Меджібошу до Старокостянтинова виявилася дуже довгою. Не раджу нікому. Суміш гравію, асфальту різного ступеня помолу, і на останок у вигляді бонусу кілька км. бетонних плит покладених на аби було.


У Меджибоші не розрахувавши готівку, без бракуючих 6 грн. квитки нам не продали. Так як в Україні в 21ст. далеко не всюди можна розрахуватися карткою. Але на територію ми ясна річ потрапили, пройшли з групою, прикинувшись школярами. Директор Старокостянтинівського замку Максим, класний мужик без проблем дозволив заночувати на території яка закривається на ніч, прямо під стінами замку. Подарув пріемні спогади и запакував їх у мішечок на згадку.


Старокостянтинів – Токі - Збараж
Їдемо до знайомих у Струсів, по дорозі заїжджаємо подивитись руїни Токівського замку.




Далі Збаразький замок гарний приклад того як можна реставрувати пам’ятки історії від яких хоч щось ще залишилось.


Заїжджаємо на стадіон у пошуках місця для ночівлі. Зварили собі каші та повечеряли прямо на трибуні стадіону.
Спитав у охоронця, чи не заперечує він щоб ми поставили намет на території стадіону. Сказав що не заперечує але у приміщенні було б зручніше.


Тож тієї ночі ставити намет не довелось бо ночували у приміщенні стадіону з виходом можна сказати на віп трибуну.


У вечорі наступного дня в місті планувався матч зірок, мали приїхати ветерани Київського Динамо, запрошували залишитись на гру. Але нам треба їхати, подякували за гостинність і в дорогу.
Збараж – Струсів – Микулинці – Теребовля – Струсів


У Микулинцях заїхали подивитись на залишки Микулинецького замку. В замку або в тій невеликій частині що від нього залишилась зараз живуть люди, які вважають себе нащадками служниці графині Рей, останньої власниці цього замку. На подвір’ї панує лютий пес. Також заїхали на Микулинецьку пивоварню.


Далі красиве місто Теребовля і залишки Теребовлянського замку.
Струсів – Подзамочек – Бучач – Галич


Степи залишилися далеко позаду, попереду лише тільки гори.


Галич - Івано-Франківськ


Протягом усього шляху спекотно було тільки останні два дні по дорозі з Києва, а вранці було навіть дуже свіжо. Але для мотоцикла це тільки на користь. В Івано-Франківську в місцевому секонді довелося купувати собі легку кофту.


Івано-Франківськ - Надворяни - Яремче - Заросляк


Дорога на Заросляк розпочалася з КПП до заповідника, на якому з вас візьмуть символічну плату, перепишуть паспортні дані та вручать пам'ятку з номерами рятувальників МНС. Вже цікаво. Початок самої дороги вабливо оманливий, в реальності ж дорога більше нагадує пересохле русло гірської річки. Знав би, точно не поїхав. А я ще подумав про вираз обличчя велотуристки яку ми опередили через кілька км. від КПП, що проводжала нас чи то співчутливим чи то переляканим поглядом.


Далі місцями доводилося переключатися на першу передачу і їхати одному. 8 км. гірського бездоріжжя плюс проливний дощ на останок, мрія ендуріста. І це при тому що коробка з деякого часу видає ну не дуже приємні звуки. Як ми були раді вбігти всередину бази смакуючи можливість зігрітися, так як особисто я промок до труселей.


Завтра в планах підйом на Говерлу, а поки сушитися і грітися.
"Заросляк" Сама тур база нагадує студентський гуртожиток, номери стандарт з видом на Говерлу, економ на протилежних сторону. На сувенірному ринку розташованому біля початку стежок що йдуть на вершину гори можна придбати собі дощовик і в разі якщо ви ним не скористалися, (вам пощастило якщо ви ним не скористалися) обміняти на іншу продукцію.
Запланували ранній підйом з надією повернутися до очікуваного за всіма прогнозами дощу, який повинен початися в полудень. Встали о 5 ранку, змусити себе вийти з номера вдалося ближче до 6. Піднімалися в гордій самоті. А на зворотному шляху на зустріч нам вже йшли натовпи школярів, матрацники, але і реальні туристи одинаки з баулами за спиною на вигляд кг. під 30ть. Сам підйом особисто мені тоді не приносив задоволення. У лісі темно, сиро і прохолодно, дивишся лише на коріння під ногами, а вершини гори навіть не видно через хмари що нависають над нею. Але варто вийти з лісу і побачити які види навколо, розумієш - шлях пройдений не дарма.


Сама вершина гори лиса, обвітрена з видимістю не більше 5 м.




На 500 м. Нижче набагато приємніше, ростуть квіти, зігріває сонце та обрій.
Спускатися легше і цікавіше, вже не дивишся тільки під ноги а милуєшся видами хвойного лісу.
Говерла це звичайно не Еверест але вимагає до себе поваги. На ній гинули люди. Можна йти і в джинсах. Але не забудьте про нормальне взуття.
По обидва боки від стежок, для такого місця занадто багато сміття. Не зрозуміло одне, що має бути в голові у людини, що прється на дво кілометрову гору з метою там нагадити, а може це всього лише рефлекс.
Заросляк - Рахів
Спускаємося вниз, Говерла проводжала нас мрячним дощиком.


У Рахові зупинилися в «Смерековій Хаті», ледь встигли розкластися як почалася злива. Мотоцикл затишно заночував у гаражі.
Рахів - Центр Європи - Хуст - Ольховське
По дорозі випадково помітили знак - «Центр Європи» якби проїхали повз, втратили б не багато.


Альховське - Мукачево - Ужгород
У Мукачеві дощ, тому їдемо в Ужгород.


Ні що не передбачало дощу, проте не встигли ми виїхати за місто, як по дорозі на Невицький замок нас накрила хмара, поки Намагалися одягнутися в дощовики Які були в кофрі вимокла до вже знайомого стану. Повертаємося в готель грітися в лазні.


Ужгород - Невицьке - Мукачево


Мукачево - Чінадаево - (кемпінг)


Гори на жаль закінчилися, попереду тільки степ.
На в'їзді в санаторій Карпати на території якого стоїть замок Шенборна, незрозумілі люди стягують плату за стоянку, але при бажанні їх можна посилати і проходити так.


Кемпінг - Львів
Починаю ненавидіти кожне місто, по центру якого проїжджаю на мотоциклі. Досить бюджетно як для Львова переночували поставивши намет на території хостелу «Юліетка» (зараз хостелу там вже нема).


Старовинний будинок з дуже цікавим плануванням, можна заблукати.


Поляк приїхавший на Гусі нервово курив дивлячись на наш мотоцикл. Говорив дороги погані, це він ще в Олександрію не їздив.


Львів - Луцьк
Хороша дорога закінчилася за Львовом так само несподівано як і почалася. Пам'ятник Нестерову на місці його загибелі в Волі-Висоцької.


Пам'ятник крутий, але доживає свій вік. Розташований в красивому місці, з трьох сторін охороняється річечкою березами і соснами. Єдиний можливий під'їзд до пам'ятника переритий ровом, з метою його не розграбування.
Саме в той день наша поїздка могла і закінчитися шукаючи можливість під'їхати ближче до пам'ятника мало не розбилися вщент на швидкості 5 км.год наїхавши на мурашник побудований прямо на стежці по якій ми їхали.
На вежі Луцького замку, після того як ми втіклі від екскурсовода познайомились Із «кликуном» Владиславом.


Луцьк - Білорусь
Перед кордоном заїжджаємо перевірити тиск в шинах, за підсумком в нормі, грошей за процедуру не взяли, далі вже кордон. Проходили годину, не менше, при тому що були першими. Білоруси не зрозуміло навіщо відправили по червоному коридору, речі не оглядали не чіплялися, тільки цікавилися. Кордон пройдений, перший «закордон» і на мотоциклі. У плані ночівля на найближчому озері. Так і зробили. Увечері того ж дня замінили масло куплене ще у Львові.


Озеро - Косово - Мир
Ранок в Білорусі почався як по тривозі. Встали о 5 ранку за сигналом грому і блискавок. Дещо встигли зібрати до розпочатого дощу. Деякий час просиділи в наметі чекаючи тимчасового затишшя. Дочекалися, дозбираються і в дорогу. Проїхавши 50 км. занирнул в придорожню кишеню для відпочинку, сховали мотоцикл під навіс як тільки почався проливний дощ. Посиділи, заварили чаю, знову посиділи, вирішили поснідати, поснідали, знову посиділи, підтягнули, змастили ланцюг. Далекобійник займався своїми справами перед від'їздом пригостив яблуками поцікавившись чи давно сидимо. Задоволення подивитися прогноз погоди через мобільний інтернет в роумінгу обійшлося в ~ 60 грн. За прогнозом дощ над нами до вечора, потрібно їхати. Одягаємося в усі можливі дощовики і їдемо на Косівський замок.


Їдемо, не жарко сильний дощ, смикається мотор, глохне, приїхали ... Ми по серед мокрого лісу, до найближчої цивілізації пару десятків км. до того ж не реагує на кнопку стартера вже кілька днів (сподівався що просто підсів акумулятор). Іскра є, бензин є ... смикав лапку, заводили з штовхача (проти руху, під невеликий ухил). За підсумком відбулися легким переляком і заміною свічки. Невже рідна померла після 10 + т. Км.? У сам замок і на територію вхід закритий з 2011 року, йдуть реставраційні роботи. Але коли його все ж дороблять думаю буде не гірше Мирського.


Мир – Гансевичи
На М1 обігнали два Харлея, наздогнали їх на заправці (напевно баки великі). Поговорили, хлопці їдуть зі зльоту в Словаччині. У них пробіги до 1500 км. за день у нас максимум 345 км. але це буде завтра.


Мирський замок - саме так як мені здається і повинні виглядати пам'ятки історії. Все доглянуто, відреставровано, є паркова зона, готель, термінали, туалети і всього один! магазинчик з сувенірами. У самому замку 50 залів і всі заповнені експонатами і предметами інтер'єру.


Ночували в наметі на «Південному пляжі» близько Гансевічей. Озеро 200 * 200 м. З облаштованою територією і комарами звичайно. І люди приїжджають до нього відпочивати, плавати і засмагати. «Центральний пляж» 100 * 100 м. Тільки територія не облаштована.


Несвижский замок




На останній заправці хотіли залити по повній а вона виявилася за системою самообслуговування, оплата спеціальними картками.
Гансевичі - Рівне
Кордон пройдений. Пару замків залишили на потім, для приводу повернутися знову. До побачення Білорусь. Що можна сказати о враженні про країну отриманих за три дні - дороги краще, та й в цілому як то чистіше і акуратніше, бензин дешевше, готелі дорожче. Швидкісний режим дотримується, якщо стоїть знак 40, то всі їдуть 40, ну тобто не 50 не 60 а саме 40, я скидаю швидкість і чекаю коли ж мене обженуть, але ні. Кордон пройшли швидше, на виїзді перевіряють наявність Грін карти. Трохи дивно але Білоруські рублі на кордоні як виявилося купують за більш вигідним курсом ніж в Києві. Багато готівки везти з собою необхідності немає. У Білорусії на відміну від України на кожній заправці де б ми не заправлялися приймають оплату картами. Та ж історія і при покупці вхідних квитків в замки. Україна як завжди зустріла нас роздолбаной дорогою.
Рівне - Кар'єр
Дорога Рівне - Київ немов оазис в пустелі. Ночуємо близько Коростишівського кар'єра, до Києва всього нічого.


Затоплений гранітний кар'єр з теплою водою оточений сосновим ліском і прилеглою територією перетвореною місцевими жителями в смітник. Але якщо їм так подобається, що ж, я то тут в перший і останній раз. У Білорусії це був би курорт національного значення.


Ви бачили як виглядає зацементований ліс? Ось так.


У Києві з'їздили на «Чайку» подивитися етап з кільцевих перегонів.




Київ - Чигирин
Якість дороги погіршується в міру віддалення від Києва. Якщо на під'їзді до Чигирина ями на дорозі по периметру позначені смолою а значить є надія що їх залатають, то за Чигирином в улюбленій мною Кропивницькій області над ямами ніхто не заморочуеться. Кілька разів проїжджали повз просто жахливих розмірів котловани. Побачити і оцінити красу яких можна тільки перебуваючи в безпосередній близькості до них або вже на дні. Вже після того як вселилися в мотель знайшли місце для намету прямо біля резиденції Хмельницького за храмом св. Петра і Павла.


Сам комплекс цілком передбачуваний. Фрагменти недобудованих об'єктів, відсутність внутрішнього наповнення і гідного оформлення експозицій. Але поруч красивий парк. Мотоцикл прийняли як рідний.


День 31
За планом і за фактом останній день нашої подорожі. Вирішуємо доїхати до Запоріжжя і виїхати з цією метою раніше. Раніше вийшло як завжди ближче к обіду і це при тому що в 8 ранку ми вже оглядали резиденцію Хмельницького. Але ремонт троса щеплення зайняв деякий час. Добре і правильно, коли мотоцикл ламається в потрібному місці.


У тіні, біля супермаркету з холодним квасом і магазином авто / мотто товарів в якому була куплена бобишка, так як не хотілося використовувати фірмовий рем комплект. У місто в'їжджали вже під вечір, Запоріжжя зустріло нас дощем і приємною прохолодою після спекотного дня. Куплені і встановлені на заднє колесо нові покришка і хороша камера Michelin не підвели - жодного проколу за всю поїздку. Проїхали не багато не мало 4682 км. Подивилися 30 замків. Витрата склала 3 л. на сотню.
From: Aeroz
Далі буде...

Коментарі:

Автор: Денн | 10/02/2018 10:54 | Кому: Strix
отлично!
Довольно насыщенное как для маленького мотоцикла путешествие. Некоторые фотографии очень неплохи, очень.


Автор: Alex99 | 10/02/2018 12:00 | Кому: Денн
Красота, літом збираюсь в Естонію, дещо по Білорусії думаю пригодиться.


Незареєстровані користувачі не можуть коментувати.


час роботи скрипта: 0.72 секунд

Персональный счетчик статистики WWW.MOTO.KIEV.UA GOBLIN SHOW - ODESSA zaimka.net
  moto.kiev.ua topgun.org.ua rcracing.com.ua